Економічний розвиток

Економічний розвиток Кам'янки в XIX столітті йшов тим же шляхом, що і всієї України. Основну частину населення становили кріпосні селяни. По ревізії 1834 року категорії населення Кам'янки мали таке співвідношення.

Всього населення (чоловіків без жінок) -1487 із них:

вільних людей:

а) селян - 34;

б) євреїв - 628.

кріпосних селян -825 чол.

Основне заняття було сільське господарство. Найпоширенішою, як і усюди, була панщина, хоча в незначних випадках вона замінювалась на чинш, тобто грошовий податок з свого господарства медом, домашньою птицею, полотном та іншими продуктами. Багато кріпосних селян тікало з Кам'янки і навколишніх сіл, про що неодноразово згадується в документах того часу. Поряд з сільським господарством на Україні в першій половині XIX ст. починає розвиватись і промисловість. Першим промисловим підприємством Кам'янки став винокурний завод, побудований в 1820 році, який виробляв хлібне вино і пиво. В 1832 році продукція цього заводу становила 7206 відер горілки на рік.

В ці ж роки існувала із мастку Давидових і суконна фабрика, яка згадується в багатьох розпорядженнях, але її продукція цілком йшла тільки на задоволення потреб власного господарства.

В 1844 році в Кам'янці, при підтримці графа Бобринського, був побудований цукровий завод. Нагадував він довгий мазаний сарай з дуже примітивним способом виробництва. Все робилось працею 50 чоловік, широко використовувалась сила худоби, особливо волів. Паливом залишались довгий час дрова.

В ці роки зростає кількість промислових підприємств на території всього сучасного Кам'янського району.

В 1830 році відкривається винокурний завод в Ребедайлівці, цукрові заводи в Жаботині (1843), Косарах (1848), Грушківці (1845), Михайлівці (Пруси) (1847), Райгороді (1853), Вербівці (1847). Відкрито також винокурний і пивоварний завод в Телепино, а в Ребедайлівці суконна фабрика (1855).

Одночасно з розвитком промислових підприємств в Кам'янці все ширше розгортається кустарна промисловість і дрібна торгівля. Багато мешканців займалось різними видами ремесла в невеликих кустарних майстернях, сплачуючи чинш поміщикові.

В збірнику "Военно-статистическое обозрение Киевской губернии" за 1847 рік подана характеристика Кам'янки в економічному і військовому відношеннях. Згідно відомостей, поданих в збірнику. Кам'янка зручна для розміщення кавалерії, може поміщатись бригадний штаб "в еврейських заезжих домах можно иметь до 10 офицерских квартир. На реке Тясмин мост на сваях.

Мельниц:

водяных - 2

ветряных - 15

Церквей деревянных - 2

Зкономических больниц - 1

Заводы: свеклосахарный, винокуренный, кирпичный. В г. Каменка становая квартира, вольная аптека.

Лавок:

каменных - 6

деревянных - 10

Через две недели торги".

19 лютого 1861 року. Олександр II підписав маніфест про скасування кріпосного права. При проведенні реформи на території нашої місцевості, як і скрізь, краща і більша частина земель залишилась, звичайно, в руках поміщиків.

В положенні про реформу були встановлені найвищі і найнижчі розміри селянських наділів. Середній наділ Кам'янських селян на душу населення становив 1,91 десятини з щорічною виплатою викупних платежів в 2 крб. 41 копійку за десятину. Крайні ціни викупу коливались в залежності від якості ґрунту. Найвища викупна ціна на території нашого району була в селі Завадівці -2 крб 77 коп. і найнижча в селі Куликівці - 1 крб 50 коп. Реформа принесла селянам Кам'янки мізерні наділи, які не могли забезиечити їх життя. Сам власник Кам'янки мав у своєму розпорядженні 5428 десятин землі, а 755 селянських господарств володіли всього лише 1827 десятинами. Або інакше кажучи 74,2% всієї орної землі після реформи належало поміщикові, селянам -24,5% і церкві -22%

Хоча реформа 1861 року була дуже недосконала, але після її впровад­ження розвиток капіталістичних відносин на всій тодішній території Російської імперії пішов значно швидше, що стосується і економічного розвитку Кам'янки. Поступово розширюються і вдосконалюються заводи містечка, зростає і розширюється торгівля.

В другій половині XIX ст. Кам'янка вже являла собою жваве торгове містечко, яке складалось з 3-х частин: власне містечка, північної сторони, яка звалась Миколаївською і південної сторони, що мала назву Покровської. Разом з економічним розвитком містечка зростає кількість його населення. Якщо в 1834 році населення Кам'янки складало біля 3000 чоловік, в 1862 році воно становило 4319 а в 1900 році майже вдвічі більше -3808 чол. В економічному розвитку Кам'янки певну роль відіграло її географічне положення. Тут перетинались три шляхи, по яких рухався безперервний потік підвід з товарами. Перший - з Києва на Катеринослав, другий від - Дніпра і Черкас вглиб херсонських степів і третій- із Чигирина через Кам'янку на велике торгове містечко Златопіль.

В економічному житті Кам'янки особливо наступає пожвавлення з часу проведення фастівської залізниці (1876р) із побудуванням залізничної станції біля містечка. Це дало можливість всій місцевості активніше брати участь в загальнодержавному ринку. Невпинно зростають вантажообороти залізничної станції Кам'янка. Основними товарами вивозу були хліб, цукор, м'ясо, велика рогата худоба, свині, будівельні матеріали, дрова. Перше місце серед всіх товарів вивозу займала пшениця (зерно, борошно) і цукор. Крім цього, частина грузів йшла до Черкас і потім Дніпром на Південь.

В містечку зростає кількість дрібних торгівців. В 1885 році тут нарахо­вувалось 32 крамниці. Одночасно зростало місцеве купецтво. Так серед дрібних Кам'янських торгівців виділяється крупний купець і підрядчик по вивозу лісу для цукрових заводів Танхель Ганопольський, який мав три магазини з річним прибутком в 6000 крб. і запас товарів на 55 тис. З'явилось багато дрібних виробництв, серед яких млин-топчак Зуся Одоровського, свічковий завод Шая Камінського, миловарний завод Хаїма Білецького і інші. В одному із статистичних збірників за 1885 рік подана така характеристика Кам'янки:

"Каменка, местечко при р.Тясмине. Дворов – 482, две церкви право-славные, синагога, еврейский молитвенный дом, училище, две школы, больница, 5 постоялых дворов, 8 почтовых дворов, 32 лавки, ярмарки через каждые две недели, две ветряные мельницы. В 0.5 версты -свеклосахарный завод с водяной мельни цей, в 1,5 версты - кирпичный завод".

В 1908 році в Кам'янці був відкритий кредитно-товарний селянськнй банк. В 1910 році в містечку було відкрито ще дві банківські контори - Марка Бронштейна та Хаїма Удодовського.

Кам'янка була центром волості, в яку входили: с. Грушківка, містечко Кам'янка 1-а і 2-а частини. Копійчино, Косари, Пляківка, Ребедайлівка, Ревівка, Ярове, Юрчиха, хутір Онуфріївського монастиря при с. Ребедайлівці.

Згідно статистичних даних збірника "Список населенных мест Киевской губернии" в Кам'янці станом на 1900 рік числилось при 766 дворах 8808 чоловік жителів. Серед них: 4396 чоловіків і 4412 жінок. Жителі містечка платити різні податки. Одним з основних джерел у бюджеті містечка був так званий оціночний збір з нерухомого майна. Кошти з нього йшли на утримання міщанської управи і поліції. Все доросле єврейське населення платило так званий "коробочний сбор" и "свечный сбор" по 30 або 35 коп. з чоловіка.

Самоуправління в містечку здійснювала Кам'янська містечкова управа, яка складалась з 30 присяжних депутатів, на чолі якої стояв голова і письмоводитель. До складу управи входила найбагатша частина містеч­кової громади: підрядчики, відкупщики, банкіри, багаті домовласники, гендлярі і купці.