Територія сучасної Кам'янщини була заселена з дуже давніх часів. Поки що археологічні розвідки не виявили тут поселення або стоянки первісних людей кам'яного віку, однак окремі знахідки знарядь праці із кременю трапляються. Можна припустити, що заселення цієї території відбувалося в період 4-3 тис. до н.е. Окремі краєзнавці стверджують, що на території Кам'янського району в басейні р. Сухий Ташлик були відкриті пам'ятки мідно-кам'яного віку, але якихось документальних або речових підтверджень поки що не виявлено.

Однак вже в кінці 3 на поч. 2тис. до н.е. територія нашого краю заселяється племенами перехідного періоду від доби міді до доби бронзи. Про це свідчать відкриття в жовтні 1997 року об'єднаною експедицію Черкаської обласної археологічної інспекції та Кам'янського історичного музею курганного поховання, яке датоване кінцем III поч. II тис. до н.е. і відноситься до пам'яток ямної культури. В невеликому кургані було виявлено центральне поховання в ґрунтовій ямі з дерев'яним перекриттям, на глибині 2,2м. від сучасної поверхні на підстильці із кори дерева було виявлено поховання людини. Кістяк людини в скорченому положенні (особливість поховального обряду) лежав головою на Захід. Череп і кінцівки ніг були пофарбовані червоною фарбою-охрою, біля правої скроневої кістки лежав крем'яний відщеп (примітивне знаряддя). Такий тип поховання відомий на великій території від Волги до Дунаю, але особливість поховання в Кам'янці полягає в тому, що частково збереглося перекриття могили у вигляді кількох великих балок.

Племена ямної культури, що колись населяли і наш край, відносяться до племен скотарського, кочового характеру, які в пошуках пасовищ для худоби просувалися по безкраїх просторах Придніпров'я. Ці племена розводили велику рогату худобу, коней, овець і кіз. Все своє домашнє начиння вони перевозили з собою. Поселення їх трапляються дуже рідко і виявлені лише в південних районах України (с. Михайлівка на Херсонщині). Як правило, поховання ямної культури безінвентарні і лише в рідкісних випадках в них знаходяться посуд і знаряддя праці. Подібне поховання і було виявлене в нашому місті.

На початку ІІ тис. до н.е. територія нашого краю заселяється кількома групами землеробсько-скотарських племен. Їх поселення зустрічаються на берегах річок і струмків. Вони виявлені на околицях сіл Баландино, Завадівки, Жаботина, Михайлівки, Вербівки. Пі племена вели осілий спосіб життя розводили велику рогату худобу, займались полюванням і рибальством. Дуже часто на цих поселеннях трапляються уламки глиняного посуду, знаряддя праці у вигляді кам'яних сверлених сокир-молотів, кістяні вироби. Як вважать науковці ці племена були протослов'янськими і через багато століть утворили слов'янську народність, нащадками якої є ми - українці.

У перехідний період від доби бронзи до раннього залізного віку, в XI-VІІІст. до н.е., територія нашого краю була заселена племенами Чорноліської культури. Пам'ятки цього періоду виявлені в околицях с. Жаботин, Лубенці, Михайлівки. В основному ці пам'ятки представлені неукріпленими поселеннями і невеликими городищами.

В 1952 ропі були проведені розкопки біля с. Лубенці Кам'янськото району. Городище розміщувалось на правому березі р. Жаботинки при впадінні її в річку Тясмин і мало круглу форму діаметром близько 100 метрів і невисокий земляний вал.

На цьому поселенні було знайдено уламки глиняних горщиків тюльпаноподібної форми, прикрашених наліпними валиками по тулубу і проколами під вінчиком. Було знайдено також вироби із кістки і каменю – це мотики, наконечники стріл, кістяний гарпун.

Були також виявлені сліди бронзоливарного виробництва, про що свідчать глиняні ливарні форми для браслетів та уламки тигля.

Найбільшого заселення територія нашого краю зазнала в період так званого Скіфського часу (VII-ІІІ ст. до н.е.). Цей період історії представлений курганами і поселеннями, яких відкрито біля сотні на території краю. Найбільша концентрація пам'яток цього періоду відома на околицях с. Жаботина ­– 20 поселень і біля 50 курганів. А взагалі на території нашого району зафіксовано 420 пам'яток археології. Серед них 384 кургани, 30 неукріплених поселень, 5 городищ і один ґрунтовий могильник.

Зрозуміло, що така кількість пам'яток почала привертати увагу людини ще в далекому минулому. Як правило, це були грабіжницькі розкопки з метою пошуку скарбів. На науковому рівні перші дослідження слід віднести до середини, другої половини XIX ст. і початку XX ст. Ці дослідження проводились археологами-любителями або науковцями з метою пошуку старовинностей. І тільки з часом окремі із них почали описувати свої відкриття, а потім вивчати їх.

До таких досліджень слід віднести роботи відомого мецената, промисловця, любителя археології Олексія Олександровича Бобринського (1852-1927), професора Київського університету Вікентія В’ячеславовича Хвойка (1850-1914) та деяких інших дослідників.

Взагалі потрібно віддати належне роботам О. О. Бобринського. Він не тільки досліджував, а й намагався глибоко вивчати знайдені матеріали, частину з них зумів опублікувати у кни­гах "О курганах близь местечка Смела, Киевской губернии" (1886) та "Курганы и случайные находки близ містечка Смелы" 3-х томах (1887-1901). Всі інші відкриття він публіку­вав у вигляді звітів.

О. О. Бобринським були проведені розкопки біля села Жаботин (курган №524) де було відкрито поховання у дерев'яному склепі з наконечниками стріл, датованими 7ст. до н.е. Висота цього кургану сягала 5 м. Дослідник встановив, що в давнину могилу було пограбовано. З південної сторони в поховальну камеру вів грабіжницький хід, в ньому були знайдені уламки людських кісток, уламки предметів і намисто.

В самому похованні коло розкиданих людських кісток було знайдено: уламки залізного меча, 31 екземпляр бронзових наконечників стріл (жаботинського типу), близько 300 пластинок залізного панцира, уламок ножа. Із предметів кінського обладунку були знайдені бронзові вудила з псаліямі. Крім цих речей в похованні було знайдено: кам'яну булаву, дві золоті платівки у вигляді лежачих ланей, уламки чотирьох посудин - двох черпаків з високими ручками та двох горщиків.

Олексій Бобринський розкопав також і ряд курганів біля села Грушівки, де були досліджені кургани скіфського часу, датовані VII-V ст. до н. е. За неповними даними, О. О. Бобринський розкопав на території теперішніх Смілянського і Кам'янського районів близько 300 курганів.

Як вже згадувалось, розкопки на території нашого краю проводив В. В. Хвойко. Це зокрема дослідження кургану № 2 біля с. Жаботин. У цьому кургані дослідником було виявлено бронзові вудила, кістяні пряжки від кінської упряжі, але найцікавішими знахідками були чотири платівки із кістки з вирізьбленими на них зображеннями лосів і довгоклювих птиць. Всі ці вироби, безумовно, належали до числа найбільших унікальних витворів мистецтва ранньо-скіфського часу.

Дослідник також розкопав ряд курганів біля сіл Михайлівки (Пруси) та Райгорода. В одному з курганів біля цього села, крім поховання 5 ст. до н.е., було виявлено раніше поховання в ґрунтовій ямі, перекритий дерев'яними балками. Поряд з розкиданими кістками людини були знайдені: залізний меч з бронзовим руків'ям архаїчного типу, дві невеликі античні посудини, а також бронзові платівки від панцира, залізні псалії, ніж, кам'яне блюдо та уламки глиняного посуду.

На жаль, велика кількість цих матеріалів не збереглася до сьогоднішнього дня, та і ті знахідки, що залишилися, дали багато цікавого для вивчення минулого нашого краю.

Археологічні дослідження на території Кам'янщини продовжуються вже в Радянські часи, їх пік припадає на початок 50-х років. Зокрема це роботи та розвідки археологів І. В. Фабріціус, Є.Ф. Покровської, О. І. Тереножкіна. В цей період були відкриті нові пам'ятки в околицях сіл Михайлівки, Жаботина, Лубенець. У 1952 році були проведені розкопки скіфського поселення в урочищі Гайдамацька Гора біля с. Луб енці, а на два роки раніше почато дослідження великої пам'ятки ранньоскіфського періоду-поселення в урочищі Тарасова Гора, біля села Жаботина. Дослідження цієї пам'ятки продовжувалось до 1958року і дали цікаві результати. Зокрема на великій площі в 43 га було відкрито 20 великих будівель наземного і напівземляного типів. Товщина стін у них досягала 15 см, а глиняна обмазка із внутрішнього боку була побілена. Підлога в цих житлах мала глинобитну, а іноді земляну основу.

Більшість знахідок на поселенні становлять уламки і цілі форми глиня­ного посуду двох типів - грубого товстостінного (кухонного) та лощеного (столового). В першій групі переважають банковидні посудини та корчаги з погано вимішаної глини з домішками кварцу, нерівномірно випалені. Здебільшого вони великі за розмірами, прикрашені вдавленнями, наліпним розчавленим валиком, проколами та насічками по вінчику. Досить значною щодо кількості є друга група - лощені посудини (черпаки, кубки, миски, корчаги). Вони виготовлені з добре вимішаної глини, мають старанно ви­лощену поверхню, переважно чорного кольору, прикрашену заглибленим орнаментом у вигляді ліній та заштрихованих геометричних снігур. Іноді орнамент затертий білою пастою. При розкопках на поселенні були також знайдені бронзові наконечники стріл листовидної форми із шипом, бронзові гвоздевидні шпильки, бронзові вудила, різні кістяні вироби тощо.

За цими знахідками вчені археології змогли виділити особливий пере­хідний етап від передскіфського до ранньоскфського часу, який в археологічній літературі дістав назву Жаботинського.

Унікальною знахідкою у Жаботинському поселенні було відкриття культової споруди, вірогідніше жертовника, місця, де приносили жертву богам. Підлога в цій споруді була прикрашена концентричними півколами та ламаними лініями меандру, зробленого по сирій глині, а потім добре обпаленій.

Такий тип культових споруд, зустрічається і в інших поселеннях Середнього Подніпров'я. Вони були присвячені божествам родючості, животворній силі землі та іншим силам природи. Це підтверджує думку, що цей період являється етапом заселення регіону землеробськими племенами.

Нові дослідження, пов'язані з вивченням раннього залізного віку, на території нашого краю, розпочинаються на початку вісімдесятих років, роботами Лісостепової Правобережної експедиції Інституту Археології АН України під керівництвом Г. Т. Ковпаненко.

У 1981році між селами Жаботин і Флярківка було досліджено курган­ний могильник, який дав науці цікавий пам'ятник скіфського періоду курган "Червона могила''. Уперше було досліджено незвичайний тип похо­вальних споруд шатрового типу і дерев'яної конструкції поховальної камери у вигляді буднику. В цій могилі був також виявлений незвичайний тип обряду поховання з частковим спаленням поховальної споруди. Цей тип пам'яток датується VII ст. до н. е.

У великій поховальній камері було знайдено уламки людських кісток (сліди пограбування), глиняний посуд у вигляді сіро-глиняного черпака, миски і кам'яного блюда. Три золоті платівки, два залізних навершя. Хоч поховання було пограбоване, в південно-західному кутку могили були виявлені останки молодої дівчини (можливо наложниці), одяга якої був вишитий глиняним намистом-бісером, кількістю біля 5000 штук. Зараз всі ці знахідки експонуються в Черкаському краєзнавчому музеї.

Крім цих досліджень протягом 1982-1996 років проводились періодичні розвідки в басейні р. Жаботинки. За цей період було відкрито 20 поселень скіфського та пізньоскіфського часу, датованих 7-З ст. до н.е. Найцікавішими із них є поселення в урочищі Скабове (Скибове), де пролісдковано культурний шар з 7 по 4 ст. до н.е. із залишками бронзоливарного виробництва. На цьому поселенні було знайдено глиняну фігур­ку "сови", яка мала, очевидно, ритуальне значення бронзові наконечники стріл, різні матеріали та кістяні вироби, уламки посуду різного найме­нування, античні амфори: знайдено також уламки античної чорнолакової посудини, що свідчить про тісні торговельні зв'язки з містами Північного Причорномор'я. Як вважають провідні скіфологи, територія басейну річки Тясмин в період 7-4 ст. до н.е. являла собою досить сильно заселений район, що говорить про існування тут якогось племінного центру тодішньої Скіфської держави.

В кінці перших століть до і на початку нашої ери, на території нашого краю поступово сформовуються праслов'янські племена, які утворюють племінні союзи ранніх слов'ян. Серед цих племен перше місце належить Черняхівським, які у II ст. н. е. утворюються на території Тясмищини і нашого краю зокрема. Найчастіше носії цієї культури поселялися на берегах річок і струмків. Це були осідлі землеробські племена, які знали орне землеробство, різні ремесла. В період свого розквіту (ІІІ-ІV ст. н.е.) у черняхівців добре розвивається торгівля, особливо із західною Римською імперією, про що свідчать знахідки римських монет (динаріїв).

На території нашого краю виявлено декілька поселень цієї культури біля сіл Михайлівки і Райгорода, до речі у селі Райгород виявлено і ґрунтовий могильник цієї культури.

Під час земляних робіт на території Кам'янського машинобудівного за­воду було виявлено сіроглиняну амфору ІІІ-ІV ст. н. е. Очевидно це було ґрунтове поховання Черняхівської культури. Зараз ця амфора експонуєть­ся в Кам'янському історичному музеї.

Закінчуючи цю коротку розповідь про минуле нашого краю, можна зробити висновок, що Кам'янщина, як і вся Черкащина, відігравала важливу роль у формуванні людського суспільства, і становленні української народності зокрема.